Блог

ПРАВА ПРАЦІВНИКА ПІСЛЯ УХВАЛЕННЯ СУДОВОГО РІШЕННЯ ПРО ПОНОВЛЕННЯ НА РОБОТІ

Виконання судових рішень – зазвичай це дуже довгий та болісний процес. Але яким чином працівнику швидко поновитися на роботі, якщо в трудовому спорі суд став на сторону працівника й ухвалив відповідне рішення?
Зазвичай в своєму рішенні суд зазначає, що рішення в частині поновлення працівника на посаді підлягає негайному виконанню. Що означає для працівника та роботодавця таке формулювання?
Стаття 235 КЗпП України встановлює, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, підлягає негайному виконанню.
Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєвоважливих прав та інтересів громадян і держави.
Наведена норма означає обов’язок роботодавця видати наказ про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника на наступний день після ухвалення судового рішення.
Помилковою позицією роботодавця є позиція чекати набрання судовим рішенням законної сили та видачі відповідного виконавчого листа працівнику, який підлягає поновленню на роботі.
До відома роботодавців: звернення сторони спору (працівника) з виконавчим листом та заявою до державної виконавчої служби є примусовим виконанням судового рішення в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».
Але в нашому випадку мова йде про негайне виконання судового рішення. Тому роботодавець має на наступний день після ухвалення судового рішення видати наказ про поновлення на роботі працівника, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися, і повідомити працівнику про цей факт. Таким чином працівник поновлюється на роботі.
Як діяти, якщо роботодавець не виконує судового рішення в частині негайного поновлення незаконно звільненого чи переведеного працівника на роботі? Яким чином захистити свої права?

ВИСЕЛИТИ НЕМОЖНА ЗАЛИШИТИ


       За консультацією звернулася жінка, яка знаходилась у зареєстрованому шлюбі 15 років і зараз розриває шлюб через суд. Подружжя зареєстроване та проживає в будинку, який належить жінці на праві приватної власності. Питання: чи можливе примусове виселення колишнього чоловіка з будинку після розлучення?

       Відповідно до статті 64 Житлового кодексу УРСР чоловік є членом сім’ї своєї дружини - власниці будинку.
       Члени сім’ї власниці житлового будинку (квартири), які проживають разом з нею у будинку (квартирі), що їй належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власницею будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням (ч.1 ст.156 Житлового кодексу УРСР).
        Таким чином, за відсутності угоди про порядок користування житловим приміщенням чоловік, який 15 років проживав разом зі своєю жінкою в будинку, що їй належить, користувався будинком нарівні з його власницею.
        Тобто за період шлюбу чоловік набув ПРАВО КОРИСТУВАННЯ житловим приміщенням. І після розірвання шлюбу його право користування будинком НЕ ПРИПИНИТЬСЯ.
       Житловий кодекс України встановлює: після припинення сімейних відносин з власницею будинку колишній чоловік має право користування цим будинком (квартирою) (ч.4 ст.156 Житлового кодексу УРСР).
        Звичайно, чоловік має вносити плату за користування жилим приміщенням і за комунальні послуги в будинку (квартирі), що належить колишній дружині. Відповідна плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі) встановлюється угодою сторін, а за її відсутності – в судовому порядку (ст.162 Житлового кодексу УРСР).
      Вищезазначене означає, що виселення «колишнього» із будинку неможливо після розірвання шлюбу, як і зняття чоловіка з реєстрації в цьому будинку
(квартирі).
      Ви запитаєте: як бути власниці в такому випадку? Чи не є це порушенням її права власності на будинок?

ІСТОРІЯ ОДНІЄЇ ПЕРЕМОГИ або ЯК ОСКАРЖИТИ ЗУПИНЕННЯ РЕЄСТРАЦІЇ ПОДАТКОВИХ НАКЛАДНИХ

 

    Зупинення реєстрації податкових накладних - це найбільш поширена категорія податкових спорів в 2019-2020 р.р. Для суб'єктів підприємництва таке зупинення означає початок боротьби з податковими органами, яка, як правило, закінчується в суді.

    При цьому податкові органи вдаються до різних процесуальних "хитрощів", а суди йдуть їм «на зустріч» як органам, що представляють інтереси держави.

    Позивач, ТОВ "Демонтажбуддор", інтереси якого я представляла в адміністративному суді (справа №324/640/19), здійснивши оскарження рішень комісії ГУ ДФС в Київські області в адміністративному порядку, звернулося з позовом до суду.

   Треба зазначити, що підготовка такого позову потребує певної підготовки й розуміння питання: позивачу треба підтвердити дійсність своєї господарської діяльності, надавши завірені належним чином копії договорів з контрагентами, банківських виписок, актів наданих послуг/виконаних робіт, рахунків, платіжних доручень, а також податкових повідомлень та квитанцій до них та інших документів.

   В нашій справі відповідач стверджував, що «не зміг відкрити електронні документи, які були додані до податкових накладних». Треба зауважити, що така ситуація виникла тільки з трьома податковими накладними з шістнадцяти направлених до фіскалів за три місяці роботи підприємства з відповідним контрагентом.

   Тому в засіданні судом було оглянуто електронний кабінет платника податків та документи, направлені до податкових органів.

    Рішення податківців оскаржувалось нами по всім порушенням, допущеним фіскалами, і така стратегія захисту стала для нас успішною!